Окрім скандального продажу першої аптеки Ужгорода, під молоток пішли ще й приміщення освітян
Нещодавній продаж історичної пам’ятки Ужгорода, найстарішої в місті аптеки №1 зчинив чимало галасу, проте за цим, безсумнівно обурливим вчинком, в тіні залишилися інші приміщення, продані на цьому ж «секретному» аукціоні. Так, в останньому номері газети «Ужгород» опубліковані результати аукціону з приватизації міського майна. Надруковані там лише адреси приватизованих об’єктів, але ті, хто знає, що за цими адресами знаходиться, напевно, були шоковані. Зокрема педагогічна громада міста не могла не поцікавитися ще двома «цікавими» об’єктами, розташованими за адресою на вул. Фединця, 9 та – на Закарпатській, 22. На першій розташований будинок управління освіти міста, а на другій – централізована бухгалтерія міських дитсадків.
Освітяни міста ніколи не мали власного приміщення. У 1984 році управління освіти (де тоді працювало набагато менше людей, бо не було таких служб як, наприклад, методичний кабінет) розміщувалося у пристосованих приміщеннях Ратуші, потім його перемістили у будівлю, де нині знаходиться міська податкова адміністрація. Там було хороше приміщення, але коли створили податкову адміністрацію, звідти управління освіти перенесли на Православну набережну – в частину приміщень будинку товариства ім. Духновича. Однак товариство подало в суд, який визнав право їхньої власності, тому переважна більшість освітян, за винятком завідуючого, приймальні та заступника, працювали у підвальних приміщеннях цього будинку. Врешті решт управління освіти отримало своє приміщення на вулиці Фединця – в будинку, де жив і працював відомий хірург Олександр Фединець. Туди були вкладені серйозні кошти, зроблено євроремонт і працівники освіти нарешті отримали гідні умови праці в центрі міста. Але ненадовго – тепер це приміщення продано.
Другий проданий об’єкт, на вул.Закарпатській. Це приміщення колишнього дитсадка №14, де знаходиться централізована бухгалтерія дошкільних закладів Ужгорода. Там працює 27 чоловік, яких переселяють в 4 приміщення Ратуші. Як вони там працюватимуть, ніхто наразі не знає.
«Мені здається, що в нинішньої міської влади найгірше ставлення до освіти, – коментує цей вчинок міської влади Омелян Мателешка, депутат обласної ради, заслужений вчитель України. – Нещодавно я прочитав інтерв’ю з начальником комунального майна Ужгорода Віктором Мартином, в якому він розповідає, що в місті дуже високі ціни на нерухомість. Можливо – не буду з цим сперечатися. Але я спілкувався з міськими депутатами і ніхто з них не пам’ятає, щоб на сесії міськради чи на комісії з приватизації розглядалося питання приміщення управління освіти. Кажуть, що якби про це знали, то, напевно, прожажу не допустили б. Думаю, що прокуратурі, іншим правоохоронним органам потрібно перевірити законність цієї приватизації.
Я не хочу давати оцінку цим вчинкам, але для нуворишів з міської влади немає нічого святого. Вони продають будинки, що належать до історичних пам’яток: першу аптеку, будинок, де жив видатний хірург. Зараз там буде, очевидно, якась комерційна структура. Важко це коментувати… Ще добре, якщо кошти, виручені від приватизації, використають на освітянські заклади, наприклад на ремонт дитсадків чи шкіл.
Однак вражає сам факт проведення такого аукціону. Адже не було навіть опубліковано умов його проведення. Очевидно, вони були в тому номері, якого ніхто не бачив, але в регулярних номерах міської газети не було надруковано інформації про продаж цих об’єктів. Очевидно, що це було зроблено для того, аби власниками стали люди з оточення С.Ратушняка Я не хочу стверджувати, бо не знаю, хто став власником будинку, але очевидно, що так воно і є».
Обурення освітянина зрозуміле, бо навіть з політичної точки зору це цинічно. Адже Віктор Мартин є членом БЮТу, а основний лозунг Юлії Володимирівни – це чесна й прозора приватизація. То де ж виконання вказівок свого партійного лідера?
«Ніякій логіці цей вчинок не піддається. Думаю, педагоги міста будуть надзвичайно обурені, коли дізнаються, – продовжує Омелян Іванович. – Наразі люди просто не знають, що продали приміщення міського управління освіти – а ті, хто дізнався – просто шоковані. Бо управління освіти це не просто 5 чи 6 чиновників – їм, напевно, все одно. Це й міськом профспілки, в який люди регулярно приходять, це міський методичний центр і т.д. Це понад 40 працівників, які забезпечують роботу управління. Я б зрозумів, якби їх перемістили до міськради. Наприклад, Мартин зі своїм комунальним управлінням іде в Ратушу, а його приміщення займають освітяни – це було б справедливо. А так в черговий раз кудись відселяють – це просто показник ставлення нинішньої влади до освіти і до наших дітей. Спочатку закрили НВК «Гранд», школу №4. Потім забрали комерційну структуру з їдальні школи №1, зараз школярі не мають гарячого харчування, бо це вже не закрита їдальня, а загальнодоступний заклад громадського харчування. Влітку там і пиво продаватимуть і все, що завгодно. Від гімназії намагалися забрати басейн. Всі ці факти свідчать про послідовні дії. Я розумію, що вже немає, що приватизувати, але ж освіту залишіть у спокої. Дайте людям нормально працювати!»
Проте обуреними словами тут вже не допоможеш, тому депутати обласної ради, в складі якої є чимало освітян, яких турбують питання освіти, подаватимуть запит у правоохоронні органи про законність приватизації цих об’єктів. На жаль, самі працівники управління (не керівництво, якому, здається, все одно, а рядові співробітники) просто бояться публічно висловлюватися. Що й не дивно. Якщо міська рада приймає абсурдні рішення – голосує за звільнення всіх вчителів гімназії, які підписали звернення прокуратури, і призначення їх в інші школи міста, то тепер люди бояться, що їх просто звільнять з роботи, тому всі мовчать.
Однак діяти потрібно. «Думаю, що на цьому нинішня міська влада не зупиниться. Адже апетит приходить під час їжі. Якщо це все пройде безкарно, то будуть продовжувати у такому ж дусі. Ще залишилася земля в освітніх закладів, спортивні майданчики… Тобто в міської влади є поле для «діяльності», – підсумовує Омелян Мателешка.
