У Закарпатському державному університеті останнім часом сталося досить багато змін. Всі факультети університету віднедавна стали інститутами, а вуз цього року єдиний в Україні проводить експеримент — спеціальну процедуру державної атестації випускників.
У Закарпатському державному університеті останнім часом сталося досить багато змін. Всі факультети університету віднедавна стали інститутами, а вуз цього року єдиний в Україні проводить експеримент — спеціальну процедуру державної атестації випускників.
Ми вирішили розпитати ректора ЗакДУ Федора ВАЩУКА про останні новини з життя університету, а заодно скористалися нагодою й поговорили про стан вищої освіти та науки Закарпаття. Федір Григорович нас багато чим здивував...
— Федоре Григоровичу, чув, що у вас сталися зміни у структурі вузу?
— Так, пройшла реорганізація структурних підрозділів університету. Всі чотири факультети реорганізовані (і це затверджено в штатному розписі Міністерства освіти й науки) в навчальні інститути — юридичний інститут, інститути економіки, інформатики і міжнародних відносин. Крім того, маємо два науково-навчальні інститути — інформаційних технологій та дистанційної освіти, й інститут філософії та проблем євроінтеграції. Тобто нині університет утворив 6 навчальних і науково-навчальних інститутів з відповідним кадровим та фінансовим забезпеченням. Це сприятиме поглибленню і поліпшенню якості як навчальної, так і наукової роботи всіх підрозділів. Як бачите, університет розвивається і розбудовується.
— До речі, з яким настроєм святкували Новий рік? 2006-м задоволені?
— Задоволений, бо університет закінчив минулий рік з хорошими здобутками. Значно поліпшилися показники, за якими визначається рейтинг вузів, зокрема різко зросла кількість наукових публікацій, виданих монографій, навчальних посібників. Цьому посприяла жорстка позиція ректорату: не допускати до читання лекцій викладачів, які не мають з цього напряму наукових публікацій відповідного рівня. Крім того, вперше за час нашого існування ми отримали державне бюджетне фінансування із Міністерства освіти і науки на наукову роботу. Раніше ми подавали багато проектів на конкурси, вигравали їх, але за браком коштів таке фінансування не надавалося.
Ще значно виросла кількість наукових студентських публікацій і конференцій, видали кілька збірників студентських наукових робіт. Ми подали клопотання про відкриття докторантури, тобто вже самі готуватимемо докторів наук. Серйозне зрушення відбулося і в якісному складі науково-педагогічних кадрів — виросла чисельність докторів і кандидатів наук, зокрема, захистили кілька дисертацій молоді викладачі. А ще нам вдалося залучити до постійної роботи єдиного на Закарпатті доктора юридичних наук з кримінального права, професора В.М.Поповича.
— В 2007-му щось мінятимете, чи змін уже достатньо?
— Попереду — серйозні нововведення. Вперше в історії України ми отримали дозвіл міністерства і стали єдиним вузом, де проводиться експеримент — спеціальна процедура державної атестації студентів. Державні іспити в нашому університеті, окрім захисту дипломних і бакалаврських робіт, проводитимуться тільки в письмовій формі, у вигляді тестування з комп`ютерними технологіями перевірки. Але найголовніше, що до фахових державних іспитів кожному студенту додаємо по три невеликі державні екзамени з ділової української мови, з основ інформатики й обчислювальної техніки та з іноземної мови. Тобто студент отримає диплом лише тоді, якщо оволодів фаховою підготовкою, може готувати документи українською мовою, застосовувати інформаційні технології і на достатньому рівні спілкуватися іноземною мовою.
— Студенти, мабуть, сприйняли цю новину не дуже радісно?
— А куди нам дітися? Подивіться, що вимагають від працівників у оголошеннях про прийом на роботу: володіння комп`ютером, іноземною мовою і навики ділового спілкування. Ми розуміємо: спочатку буде важко, це трошки шокуюча новина, але ми відповідаємо за якість фахівця, якого випускаємо, тому без цього просто не обійтися. Ясна річ, що не кинемо на амбразуру наших студентів: вже введені спеціальні додаткові консультації, щоб підготувати їх до іспитів. Зрештою, випускники рано чи пізно зрозуміють, що це їм на користь, а студенти молодших курсів, знаючи, що на них чекає попереду, більше уваги приділятимуть вивченню цих предметів. В результаті виграють і вони, і університет, і наша держава.
— Як ви, як голова ради ректорів Закарпаття, оцінюєте нинішній стан вищої освіти області?
— Маємо здобутки, але турбує проблема, про яку ніхто не згадує. Та якщо далі її замовчувати, то рано чи пізно матимемо катастрофу у вищій освіті і науці. На Закарпатті всіма вузами, філіалами, відділеннями, консультаційними центрами (їх понад 50) готуються фахівці з близько 60 спеціальностей. Але якщо розібратися, хто готує цих спеціалістів у всіх вузах без винятку, то висновок насторожує: тільки 5-6 спеціальностей забезпечені докторами наук, і до десятка — кандидатами. Інші 40 спеціальностей не мають жодного кандидата, я вже не кажу доктора наук. А відкриваються нові спеціальності, факультети. Ще б нічого, якби йшло поповнення науковими кадрами. Але звідки: якщо відкривається нова спеціальність, а з неї немає доктора наук, то кандидат нізвідки не візьметься, бо нема відповідної школи і спеціалізованої ради. Наприклад, із 8 економічних спеціальностей, фахівців з яких готують усі вузи Закарпаття, немає доктора наук із 7 з них, і є лише кілька кандидатів наук. Це такі спеціальності, як облік і аудит, менеджмент, маркетинг, міжнародна економіка, банківська справа. В нас є кандидати й доктори економічних наук, поважні високоосвічені фахівці, але вони не захищалися по цих спеціальностях, про які ми говоримо.
Загалом на Закарпатті близько 100 докторів наук, із яких 80% становлять фізики, медики, хіміки, історики, економісти. А де ж доктори наук з усіх інших спеціальностей? Маємо страшний перекос. Коли кажемо, що в нас величезний і потужний науковий потенціал, треба враховувати, що він дуже однобокий.
— Чи можна якось вирішити цю проблему?
— Закарпатські вузи повинні замовляти через цільову аспірантуру відповідних фахівців, платити за це гроші, надсилати їх на навчання у ті вузи, де така аспірантура й докторантура є. Цього не треба боятися: наука й освіта повинна інтегруватися й співпрацювати. На Закарпатті система цільової аспірантури відсутня повністю, хоча на Заході вона дуже розвинена, і вузи співпрацюють. Це єдиний вихід, бо створити наукову школу з 50 спеціальностей не можна ні за рік, ні за два, ні за п`ять. За стандартами, створення одної тільки серйозної кафедри займає 10 років. Цю проблему треба вирішувати найближчим часом на рівні області. Наслідки можуть бути дуже плачевними...
— Ваш вуз готовий платити за підготовку своїх майбутніх викладачів у інших навчальних закладах? І скільки коштує навчання одного?
— Ми на вченій раді прийняли таке рішення, і вже затверджується кошторис на направлення кращих наших випускників-магістрів на навчання до цільової аспірантури і молодих кандидатів наук до цільової докторантури в наукові установи України. З ними буде укладено спеціальні контракти, щоб вони повернулися і створювали тут наукові школи з тих спеціальностей, по яких в області немає кадрів. Так, це дорого, бо підготовка одного спеціаліста в аспірантурі коштує від тисячі до півтори тисячі доларів на рік. Але в нашій державі є багато безкоштовних місць. Аспірантура може бути безплатною.
— Чи можлива така співпраця з іноземними вузами?
— Чому ні? До речі, за цей короткий час наш університет до-сяг дуже високого рівня міжнародної співпраці, вже можемо ділитися досвідом. Це і проведення спільних наукових конференцій, і видання наукових збірників, і участь наших фахівців у якості експертів зарубіжних грантових програм. Недавно, наприклад, я був експертом двох словацьких серйозних грантових програм по 200 тисяч євро кожна. До речі, ще один резерв, який можна використати — співпраця з Національною академією наук. Треба створювати спільні науково-освітні центри з інститутами НАНУ. До речі, у нас уже погоджені, і незабаром всі навчальні інститути ЗакДУ підпишуть спеціальні угоди про інтеграцію і спільну роботу з провідними науковими центрами й інститутами НАНУ.
— А як боротися з надміром різного роду філій і відділень навчальних закладів, які, не секрет, часто просто "викачують" гроші зі студентів та їхніх батьків? — Міносвіти серйозно взялося за цю проблему, по Україні вже скорочено 100 з лишнім філій, відділень і НКЦ, у тому числі кілька й у нас. А щодо надміру...
— Так, їх багато, але чому? Якщо їх стільки, значить, є попит на їхні послуги. Ситуація регулюється законами ринку, і нікуди ми від цього не дінемося. Це природно, бо Закарпаття як 10 років тому, так і зараз займає останнє місце по числу студентів на 10 тисяч жителів. Тому відкриваються такі сумнівні відділення різних вузів. За моїми дуже грубими підрахунками на сьогодні близько 20 млн. грн. в рік закарпатці платять в ці відділення, філіали й НКЦ, ці гроші йдуть за межі області, з них 10-20% повертається на оплату праці їхніх працівників і на їхнє утримання, а решту забирають базові вузи. Вже не кажу, що навіть 99% податків платяться не на Закарпатті, а за його межами. Хіба ці мільйони не потрібні нашим вузам?
— Це радше питання до вас: чому дали окупувати ринок "чужинцям"?
— Ми свого часу відкрили 8 філіалів, але в багатьох випадках місцеві органи влади не надавали відповідної допомоги. А ми не могли піти на таку профанацію, щоб просто щось відкрити, взяти в оренду якусь квартиру і робити видимість наукової роботи. На рівні області всім державним вузам треба повернутися до цієї проблеми і цей ринок освоїти. Ми невеликий університет, у нас немає стільки спеціальностей. Мені здається, що перше слово мав би взяти УжНУ, але поки що я не бачу якихось зрушень.
Ми маємо чинний наказ міністра про відкриття 5 таких філій. Але свого часу призупинили цю роботу, бо не могли контролювати якість підготовки фахівців, особливо заочників. Та повторюю: спільними зусиллями треба повернути цей ринок.
— Федоре Григоровичу, чи маєте приблизну статистику, який відсоток ваших випускників одразу ж працевлаштовується?
— У нас є відділ практики і працевлаштування. На кожного випускника видаємо спеціальну рекомендацію, розширену характеристику, а з додатком до диплома — перелік вмінь і навичок, які цей спеціаліст може виконувати. В результаті, за моїми даними, 95-97% випускників, які бажають працювати, працевлаштовуються. Причому багато колишніх наших студентів нині є керівниками банків, відповідних структурних підрозділів правоохоронних органів, спільних підприємств, міжнародних компаній. Дуже величезний попит на фахівців з інформатики.
— Чи не плануєте найближчим часом відкривати нові спеціальності?
— Мене дивує, як у нас легко відкриваються нові факультети і спеціальності. Факультет може бути відкритий, якщо є мінімум три кафедри, а кафедра, якщо є п`ять ставок, з них — три кандидати наук і один доктор. Відкриватимемо нові спеціальності й напрями тільки після ґрунтовної кадрової і матеріальної підготовки, наявності бібліотечного фонду, навчально-наукового обладнання. Бо інакше це просто смішно. Відкрити не важко, а що далі?
— Спрогнозуйте, будь ласка, якими будуть зацікавлення абітурієнтів у цьогорічну вступну кампанію?
— Останніми роками спостерігаю тенденцію, яка мене дуже радує: зростає конкурс на технічні спеціальності, на спеціальності в галузі інформаційних технологій, наукоємні спеціальності. І трошки знижується попит на гуманітарні: правознавство, економіка і тому подібне. Крім того, різко зростає попит у роботодавців, а відповідно, зростатиме й зацікавленість абітурієнтів у спеціальностях, пов`язаних з інформатикою й обчислювальною технікою.
— Наостанок хотів спитати, чи не жалкуєте, що взялися за утримання волейбольної команди? І які плани клубу "Закарпаття-ЗакДУ" на цей рік?
— Ми стали одними з засновників клубу, і хоча я не думав, що це буде так фінансово важко, все-таки не жалкую про своє рішення. Ми частково зняли питання забезпечення гравців житлом, харчування, навчання студентів, відряджень на матчі. Волейбол полюбили в нашому університеті. Думаю, що успіхи цієї команди уже сьогодні такі, що Закарпаття їх не мало сорок останніх років. Це добра й хороша справа і для нашого спорту (область має лідера вищої ліги), і для вузу, адже за кордоном кожен університет, який себе поважає, приділяє увагу спорту. А головне, що 8 з 12 гравців команди — наші студенти.
Поки що важко зі спонсорами, але ми їх спочатку запрошуємо на матч, а потім говоримо про допомогу команді. Коли вони бачать дві-три ігри, розуміють, що це серйозний клуб, а не дворова команда, яка "проїдає" вкладені в неї гроші. А щодо планів, то, найперше, це вихід до Суперліги і вдалий виступ на двох міжнародних волейбольних форумах — чемпіонаті Європи серед університетів та всесвітній універсіаді. Будемо боротися.
Розмовляв Ярослав СВІТЛИК, "Новини Закарпаття".
