Коли мова заходить про сексуальне рабство українських жінок, то передовсім уява малює підпільні борделі десь у Західній Європі чи Туреччині, куди наших співвітчизниць заманюють під виглядом танцівниць чи офіціанток, а потім перепродають сутенерам. Виявляється, щось подібне можна пережити й вдома, не виїжджаючи за кордон...
ЩО ЗА ГОТЕЛЬ БЕЗ “Б-Й”?..
Хто з чоловіків, навіть найвірніший сім’янин, не волів у своїх найпотаємніших мріях побувати у знаменитому кварталі червоних ліхтарів в Амстердамі, де прямісінько у вітринах “будинків кохання” клієнтів ваблять оголені красуні?.. Для більшості українців це все залишається солодкою мрією. Однак розважитися з дівчатками, маючи, звісно, на це недешеве задоволення вільну копійчину, можна і вдома. А деякі закарпатці примудряються ще й непогано заробляти на “найдавнішому бізнесі”. Як от, приміром, подружжя з Хустського району, котре обладнало в своєму готельному комплексі справжнісінький бордель. Грошовитим клієнтам там пропонувалися дівчатка на будь-який смак. За “якихось” шістсот гривень за годину. При цьому самі “жриці кохання” діставали за свій труд копійки, проте їх часто били й знущалися над ними.
45-річний Василь (до завершення розгляду справи в суді прізвищ персонажів цієї пікантної історії не називаємо) -- житель одного з сіл Хустського району. Чоловік раніше вже мав проблеми із законом, був засуджений, однак підпав під дію амністії. Нині зареєстрований як приватний підприємець, що надає готельні послуги. На власному обійсті Василь збудував готельний комплекс із сауною, кафе-баром та номерами для відпочинку клієнтів. А який же нічліг в готелі без “кохання”?..
Для залучення грошовитих клієнтів, які прагнуть розваг “на боці”, власник готелю налагодив у своєму закладі справжню секс-індустрію. “Жриць” платної любові сутенер підшуковував через своїх знайомих. Здебільшого підбирав молодих жінок, у яких були матеріальні проблеми: одна самотужки виховує дитину, іншій кредит треба погашати, третя “присіла на склянку”... Хитрий дядько не говорив під час першої зустрічі жінкам, чим саме їм доведеться займатися. Пропонував роботу офіціантки, покоївки, прибиральниці. Лукаво при цьому додаючи: “якщо буде розумна, то заробить багато грошей”... Суть справжньої “роботи” в готелі новій кандидатці пояснювали бармени або “колеги”, які вже працювали в готелі.
Вартість години секс-послуг Василь оцінив у 600 гривень: триста --вартість готельного номера на добу, решту -- за одну годину “утіхи”. При цьому жадібний сутенер віддавав проституткам лише 70 гривень, а решту привласнював. Та й тих мізерних сімдесяти гривень дівчата не отримували, хіба що з великим скандалом. “Хазяїн” мотивував це тим, що дівчата живуть і годуються в нього безплатно, а зароблені гроші підуть їм на одяг, косметику, засоби контрацепції та інші “виробничі витрати”.
ЧОЛОВІКУ-СУТЕНЕРУ ДОПОМАГАЛА ДРУЖИНА
Найцікавіше в цій історії інше. Про бордель в готелі було чудово відомо дружині пана Василя Оксані -- матері двох неповнолітніх доньок. Навіть більше, жіночка тримала “діяльність” дівчаток під суворим контролем. Зароблені ними гроші Оксана здебільшого забирала собі, а коли котрась з дівчат починала обурюватися такою поведінкою, то запросто могла надавати “бунтівниці” ляпасів...
Путани, які працювали в готелі, були молоді та старші, худорляві і “в соку”, блондинки і брюнетки. Зазвичай сутенер демонстрував увесь живий “товар” на вибір клієнтові, а вже той вибирав партнершу для ліжка за своїми сексуальними уподобаннями. Для зручності проститутки проживали тут же, в готелі -- “добрий” господар виділив їм окрему кімнату. “Трудилися” ж дівчатка в знятих клієнтами за 300 гривень номерах. Як свідчать матеріали кримінальної справи, секс-бізнес в цьому готелі процвітав з травня 2007 до кінця листопада 2008 року. Скільки клієнтів обслужили за цей час повії, вони й самі не пам’ятають. Навіть коли в котроїсь з жінок були “місячні”, а наплив клієнтів був великий, сутенер змушував жінку йти “працювати”...
Найбільшим попитом у клієнтів користувалася симпатична білявка Яна. Цю дівчину привела в готель барменка. Дівча виявилося обізнаним у всіх тонкощах справи. “З поведінки Яни було видно, що вона й раніше неодноразово надавала сексуальні послуги. Про це вона сама мені повідомила й запевнила, що з нею не буде жодних проблем”, -- запевняв слідчих сам обвинувачений Василь.
У секс-готелі хустського сутенера працювали дівчата з різних районів Закарпаття і навіть з інших областей. Інколи вони просили, аби їх не брали обслуговувати клієнта зі свого району -- ганьбилися, щоб “слава” про них не дійшла в рідне село...
“ТИ СИМПАТИЧНА, І СКОРО ВІДПРАЦЮЄШ СВІЙ БОРГ...”
-- У липні 2007 року я поцікавилася в своєї подруги, чи не знає вона місця, де б можна було влаштуватися барменом або офіціантом? -- розповідає в своїх показаннях одна з дівчат, Яна. -- Подруга порадила звернутися в готельний комплекс, що в одному із сіл Хустського району. Сама вона раніше там працювала барменом. Подруга також повідомила, що я зможу там і проживати. Прибувши в село й знайшовши потрібний готель, я познайомилася з його власником. Василь сказав, що йому дійсно потрібен бармен, і я можу одразу залишитись на добу, щоб навчитись працювати. Я відмовилася, бо мені потрібно було повідомити матір, а також взяти свої особисті речі. Він дав мені свій номер телефону, і я пообіцяла подзвонити та повідомити, коли зможу приїхати. Наступного дня господар сам зателефонував та поцікавився, коли приїду на роботу? Далі телефонував мені по декілька разів на день. Коли я туди приїхала, власник готелю сказав, що хоче зі мною поговорити. Запросив мене в сауну, де ми присіли за столик. Тут він зізнався, що всі дівчата, які працюють в готелі, обслуговують клієнтів, тобто займаються проституцією під його керуванням. Запевняв, що вони дуже раді такій роботі та багато заробляють. Коли я відповіла, що не погоджуюся, адже ми домовлялись про роботу бармена, він почав просити, аби я спробувала, а якщо не сподобається, то зможу відмовитись. Далі він додав: мовляв, є у нього кум-валютник з Хуста, має тепер приїхати, тож хоче, щоб я його “обслужила”... Про оплату моїх сексуальних послуг нічого не сказав. Коли після роздумів та довгого спілкуванням з власником готелю я врешті-решт погодилася, Василь дав мені відповідний одяг та нижню білизну. Ввечері приїхав кум. Власник готелю попросив прийти до нього в сауну. Я пробула з тим кумом дві години, а коли він пішов, я разом з іншими дівчатами прибрала сауну. Тоді жодних грошей за свої послуги не отримала, а вже пізніше довідалася: мені заплатили лише за одну годину роботи, тобто сімдесят гривень... Я, звісно, обурилася і відмовилася працювати таким чином. Василь почав мене вмовляти, зауваживши, що я буду обслуговувати лише його дуже хороших знайомих і поки не прийдуть нові дівчата, а у вільний час працюватиму барменом. Тож я погодилася стажуватися. Через два дні я вже сама стояла за бар-стійкою.
Одного разу підійшов хазяїн і сказав: одяг, в якому я працюю, не підходить для роботи барменом. Ми поїхали в Хуст, де він за свої гроші придбав мені інший одяг на загальну суму близько 500 гривень. Щоправда, зауважив: тепер я йому винна гроші, але я симпатична, тому скоро їх відпрацюю... З тих пір обслуговувала клієнтів, надаючи їм сексуальні послуги за гроші. У тиждень було від десяти до п’ятнадцяти осіб. Чоловіки розраховувались за мої послуги з хазяїном, а якщо його не було, то з його дружиною. В разі відсутності їх обох гроші за мої сексуальні послуги отримували барменки, які обов’язково телефонували господарю або його дружині й говорили, який клієнт прийшов. Про те, скільки клієнти платили я дізналась тільки через 3-4 тижні. Спершу вони платили господарям готелю 430 гривень: 180 за номер і 250 гривень за годину сексу. Далі по 450 гривень, ще пізніше по 500 гривень, а вже останнім часом -- по 600 гривень. За одну годину надання сексуальних послуг всі дівчата отримували по 70 грн., але не на руки. Гроші завжди знаходились у дружини господаря, яка видавала нам певні суми тільки при потребі на якісь покупки, після чого віднімала цю суму із загальної. Годували нас безплатно.
Яна підрахувала, що за час її перебування в готелі сексуальні послуги під керуванням господаря та його дружини клієнтам надавали 15 дівчат. В основному повії були не місцеві -- з Тячівського, Виноградівського районів Закарпаття. Потрапили сюди також дівчата аж з Хмельницького та Івано-Франківщини. Яким чином вони опинилися на далекій Хустщині, невідомо. Можна припустити, що господарі підпільного хустського борделю добре налагодили механізм вербування “живого товару” через інших повій, таксистів, родичів тощо. Обіцяні “золоті гори” робили свою справу й малоосвічені дівчатка з проблемних сімей так і зліталися в надії розжитися грошенятами. Тим паче, що для більшості з них, вочевидь, найдревніша професія була вже звичним ремеслом...
“НАС ЗМУШУВАЛИ ОБСЛУГОВУВАТИ КЛІЄНТІВ І ПРИ “МІСЯЧНИХ”...
Проте обіцяний “рай” з часом перетворювався на справжнісіньке пекло. За свідченням повій, до них ставилися як до бидла, часто били. Що дивує, волю кулакам давав не стільки господар, як його “половинка”. Пані Оксана, вочевидь, ревнуючи чоловіка до повій, полюбляла заліпити тій чи іншій доброго ляпаса. Часто побої були серйозними.
-- Це сталося у грудні 2007 року, -- продовжує Яна. -- Дружина господаря готелю була чимось знервована і без причини побила мене та Ганну. Мені двічі дісталося кулаком по обличчю, а Ганні розбила губу. При цьому також був присутній і господар. А на сам Новий рік, 1 січня 2008 року, близько 16-ї години мене розбудила господиня, рявкнувши: досить спати, треба прибирати кухню! Я відповіла, що дуже стомлена, бо працювала п'ять діб без відпочинку. Але таки погодилася. На кухні були обидва господарі. У нас з Оксаною виникла сварка, під час якої та схопила пляшку з-під горілки і вдарила мене під праве око. Я втратила свідомість, а коли прийшла до тями, то взяла свій мобільний телефон і хотіла викликати таксі, щоб поїхати додому та більше туди ніколи не повертатись. Тоді Оксана підбігла, вихопила з рук мій мобільний телефон і вдарила ним об землю. "Мобільник" розбився, а вона забрала сім-картку, аби я не могла телефонувати. Далі у справу втрутився господар. Він схопив мене за руки й виштовхнув у підсобне приміщення, де почав заспокоювати і просити нікуди не їхати. Я знову втратила свідомість. Подруга Галина відвела мене в кімнату витерла кров. Пізніше господар перевів мене в іншу кімнату, приніс туди пляшку горілки та ліки "Валокордин", після чого зачинив двері на ключ і півтори доби тримав мене без їжі та води. Увесь тиждень я мала сильно опухлі очі, а на одне зовсім не бачила близько місяця. Під правим оком у мене утворився якийсь наріст, який зійшов буквально недавно...
8 березня дівчину знову побила господиня. Василь відвів її у кімнату, куди пізніше увірвалася господиня і заходилася тягати Яну за волосся, бити руками по обличчю, зірвала з вуха золоту сережку. Цю сережку Василь пізніше віддав матері Яни, коли та приїхала забирати доньку з неволі.
Інших дівчат люта господиня борделю також часто била як руками, так і ногами. Якось в Яни під час “місячних” відкрилася сильна кровотеча, вона не могла обслуговувати клієнтів, але Оксана та Василь таки змусили її це робити. Те ж було і з іншими дівчатами.
Фактично усі вони перебували в рабстві. Нікого Оксана та Василь нікуди самих не відпускали. Вони могли піти тільки в магазин, який знаходиться одразу біля готелю, а також один раз на місяць на один-два дні їх відпускали додому. Якщо потрібно було кудись поїхати або піти, то Василь та Оксана йшли з ними. Сутенер постійно погрожував, мовляв: якщо втечуть, то він їх з-під землі дістане. Окрім сексуальної експлуатації, господарі змушували дівчат прибирати в кімнатах, мити басейн та працювати на кухні. Однак за це рабині жодних грошей не отримували.
КІНЕЦЬ ХУСТСЬКОГО СЕКС-БІЗНЕСУ
Яна крадькома вела блокнот, де записувала, скільки годин надавала сексуальні послуги. Дівчина стверджує, що лише упродовж вересня-листопада 2007 року змушена була віддаватися близько 200 клієнтам. Блокнот з цими записами згодом вилучили працівники міліції під час обшуку в готелі. Він став одним із доказів вини хустського сутенера. Враховуючи, що під час роботи в готелі дівчина постійно зазнавала моральної, фізичної та матеріальної шкоди, змушена була витрачати власні гроші на лікування, тому вона подала цивільний позов на своїх мучителів на суму 10000 гривень.
Муки сексуальних бранок готелю-борделю закінчилися наприкінці листопада 2008 року. Інформація про підпільний бордель надійшла в міліцейське Управління боротьби з організованою злочинністю, й ділків вирішили брати на гарячому. Під час спецоперації в готелі затримали самих господарів, а також двох молодих клієнтів з двома путанами, які розважалися, заплативши 1200 гривень за годину утіхи. Гроші, якими ті розрахувалися за секс-послуги, виявилися міченими. А розмови господаря та барменів готелю з клієнтами по мобільних телефонах тривалий час записувалися. Нині вони теж приєднані до кримінальної справи як докази.
Обвинувачується Василь (стосовно його дружини кримінальна справа не порушувалася) за двома статтями Кримінального кодексу: ст.302 ч.2 (створення місць розпусти та звідництво) і ст.303 ч.2 (примушування до занять проституцією). Загалом сутенеру з Хустщини "світить" до п’яти років позбавлення волі.
Порушену кримінальну справу розслідувала старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління ГУМВС України в Закарпатській області підполковник міліції Вікторія Кудловська. Нині ця справа вже перебуває на розгляді в суді, який і визначатиме остаточну долю “сексоторговця” з Хустщини.
