На металевих огорожах луцьких кладовищ у межах міста з’явилися приватні оголошення-листівки: ”Продам місце на цьому цвинтарі. Дешево”. На одного з продавців ”ГПУ” натрапила через оголошення в газеті.
— Де потрібно — на Володимирській чи на Рівненській? — діловито запитує по телефону продавець.
— Знайдіть, де буде дешевше. Але в межах міста, — відказую.
Домовилися зустрітися поблизу брами цвинтаря на вул Володимирській, що на виїзді з міста. Тамтешнє столітнє кладовище закрили 1975 року. Однак поміж старовинними склепами видно сучасні одно-дворічні стели. На стежці між пам’ятниками чекає худий згорблений продавець у куртці, джинсах і кросівках. Ідемо в глиб цвинтаря.
— Вибирайте. Тут є тихе місце за 500 доларів. Можете взяти 3 метри під забором по 350. Але там біля дороги шумно, поряд машини їздять, — тривожно озирається навкруги 43-річнийПетро Івасик.
Він запевняє, що має необхідні документи на ділянки для поховання. Все законно. Продає зарезервовані місця біля могил родичів. Мовляв, гроші потрібні. Свідоцтва на володіння ділянками виписані на різні прізвища. На запитання, чому так дорого, продавець посміхається.
— Хочете безплатно — їдьте за місто в Гаразджу. Бо сьогодні в Луцьку ніде на цвинтарях не виділяють землі, — переконує Петро.
Померлих лучан ховають на заміському кладовищі поблизу села Гаразджа за 3 км від Луцька. Там земельні ділянки безкоштовні. Старі міські цвинтарі на вулицях Рівненській, Володимирській, Чернишевського і Потебні закриті для нових поховань. Дозволено хіба що хоронити прах родичів у сімейні склепи. На цьому теж спекулюють продавці могил.
На металевій огорожі, на бетонній стіні та брамі цвинтаря висять попередження: ”На кладовищі без дозволу Луцького спецкомункомбінату не хоронити”. Хтось постійно замальовує ”не” фломастером.
— Безперечно, нестача ділянок під поховання на кладовищах може викликати спекуляції, — говорить директор Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування Василь Цетнар,47 років.— Про продавців ми знаємо. Деякі навіть продають могили із прахом батьків. Кого зловимо на гарячому — будемо конфісковувати в них ділянки.
Чоловік зазначає, найближчі родичі померлого мають право на безоплатне ”бронювання” місця для своєї майбутньої могили біля похованого. Платять лише за копання ями. Якщо трактором — це обійдеться у 220 грн, вручну — від 390.
Комунальники намагаються впорядкувати кладовище. Дирекція комбінату заборонила місцевому священику розподіляти землю під поховання. Готують реєстр могил. Обліку не вели з часів закриття цвинтаря. На власників самовільно захоплених ділянок хочуть подати до суду.
Така торгівля могилами дійшла й до кладовищ приміських сіл. Люди скаржаться, що зайди-бізнесмени виписують на себе по кілька місць під поховання. Настоятель церкви Архистратига Михаїла приміського села Гірка Полонка Луцького району 34-річний отець Володимир Присяжнюк через непроханих гостей донедавна тримав у себе ключі від кладовища.
— Люди зчинили скандал, мовляв, священик приватизував цвинтар. Я віддав ключі. Однак ніхто не хоче доглядати за територією й не пускати сюди сумнівних підприємців, — розповідає отець.
У Рівному й Ужгороді місць для поховань вистачить на два роки
— У самому місті поховання здійснюють лише у родинних склепах, — каже Ольга Кубітович, 58 років, із міської ритуальної служби ”Будинок трауру”. Поки що з шахрайськими продажами не стикалися.
Директор рівненського спецкомбінату ”Ритуальні послуги” Анатолій Вовк говорить, що про перепродаж землі на міських цвинтарях не чув.
— За оптимістичними підрахунками, землі для поховань у місті вистачить ще на два роки, — каже. — Рівнян ховаємо переважно на кладовищі ”Молодіжне”. Є ще маленькі цвинтарі, наприклад у мікрорайоні Новий Двір, але там дозволені поховання лише місцевих та їхніх родичів.
В Ужгороді померлих ховають на Барвінківському кладовищі, на ”Кальварії” хоронять знаменитих людей.
— Через рік-два Барвінківське кладовище буде переповнене, — розповідає заступник директора комбінату комунальних підприємств Людмила Стрижавець. — Нового місця під цвинтар поки що не виділено.
Тернополян хоронять на Микулинецькому кладовищі.
— Буває, на день двох людей хоронимо, а часом і до десяти, — розповідає
У Львові проводять поховання на Голосіївському кладовищі неподалік селища Брюховичі. Площа цвинтаря — 80 га.
— Території цього кладовища вистачить ще на сім років, — каже директор ”Виробничо-реставраційного комбінату ритуальних послуг” Василь Глова, 33 роки.— На Сихівському та інших міських цвинтарях здебільшого ховаємо родичів похованих. Домовлялися про територію поблизу села Надичі Жовківщини, але земля під кладовище виявилася вище рівня поселення людей.
На Личаківському та Янівському цвинтарях людей хоронять із дозволу мера.
