У збаразькому кафе ”Витребеньки” можна спробувати дев’ять сортів вина. Відвідувачі платять 35 грн і куштують по 25 г напоїв. Дегустація починається із білих сухих вин, закінчується червоними десертними. На закуску подають білий хліб і розплавлені італійські сири пармезан і моцареллу.

— Це неправда, що біле вино треба подавати з рибою, а червоне — з м’ясом. Їжте, як вам смакує, — переконує власник кафе Юрій Комендат, 44 роки. — Запам’ятайте: від доброго вина голова не болить. Те, що продають у магазинах по 18–22 гривні — переважно неякісне. Дуже важко вибрати щось хороше. А за наші вина я можу сказати точно. Випробовую сам.

Дегустації відбуваються в погребі кафе. Там температура +14C°. Стіни та полички, де лежать пляшки, зроблені з каміння. А великий стіл через усю залу — з вапняку. На ньому не залишається плям від вина, а поверхня не сиріє та не пліснявіє.

— Спочатку треба оцінити запах вина. Потім злегка похитати бокалом, щоб смак був насиченіший. Першу порцію треба потримати під язиком, і ви відчуєте всю повноту смаку. А вже потім можна випивати решту, — розповідає правила дегустації Юрій Михайлович.

У вина можуть бути різні аромати — чорної смородини, мигдалю, вишні, меду. Лише мускат пахне виноградом.

— Херес п’ють перед їжею. Але серед наших клієнтів він не дуже популярний, бо пахне полином. Його теж роблять із винограду, — пояснює, відкорковуючи пляшку. — А от мадера подобається відвідувачам значно більше. Вона нагадує коньяк, хоча за один раз її не розсмакуєш.

Закарпатські та кримські вина Юрій Комендат закуповує у львівському супермаркеті ”Метро” та тернопільському ”Родина”. Напої коштують від 25 до 500 грн за пляшку.

— Схожі винні погреби я бачила в Угорщині. Там у Долину красунь, біля містечка Егер, возять туристів на дегустацію. Приємно, що в нас тепер теж є. Тут така загадкова середньовічна атмосфера, — каже після дегустації тернополянка Наталя Шостак, 27 років. — Я не дуже розуміюся на спиртних напоях, але відчувалося, що вина якісні.