Цього вівторка вся Україна відзначала День сім’ї. Про сім’ю від самого народження громадянина і протягом усього його життєвого шляху в документальному викладі ми попросили розповісти завідуючу Ужгородським РАЦСом Людмилу Сидорович.
— Сімейний кодекс України, Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актів цивільного стану — основні документи, якими керуються працівники Ужгородського відділу реєстрації актів цивільного стану, — каже Людмила Миколаївна. — А це вісім юристів — фахівці своєї справи, котрі майже без вихідних ведуть прийом ужгородців.
Станом на травень РАЦС зареєстрував 549 новонароджених. Згідно із статистичними даними, Ужгород посідає одне з перших місць за народжуваністю та останнє — за показниками смертності.
Під час процедури заповнення свідоцтва про народження у працівників часто виникають проблеми з іменами дітей та правильним їх написанням в анкеті, — веде далі пані Людмила. — Хоча з 2004 року дозволяється вільний вибір імені, треба враховувати ще й його поєднуваність з іменем батька, а не керуватися лише тим, що воно рідкісне, взяте з якогось популярного іноземного серіалу. Невдало підібране ім’я може в майбутньому принести дитині багато проблем у спілкуванні з оточуючими, і вона буде невдоволена таким екзотичним вибором тата й мами. Адже навіть з нашими, слов’янськими іменами постають проблеми, бо ж до 1992 р. записані вони російською, а по закінченні школи свідоцтва заповнюються українською, і в перекладі звучання змінюється (наприклад, Анна—Ганна, Кристина—Христина). Тож прохання до батьків майбутніх випускників переписати свідоцтва про народження державною мовою.
З початку 2007 року відділ прийняв 431 заяву на укладання шлюбу, з них 224 вже пройшли реєстрацію. У цьому процесі доводиться докладати найбільше зусиль, знань та терпіння не лише самим працівникам, а й тим, хто стає на рушничок щастя. Відповідно до вимог законодавства, заява подається за місяць, і цей термін дає ще одну можливість “їй” та “йому” зважити все, щоб об’єднати свої долі. Найурожайнішим періодом для весіль є літо, попри те, що на цей період припадає багато постів, тож графік реєстрації дуже щільний. Це стосується в основному суботніх днів: кожні 15—20 хвилин набережна біля парадного входу в будівлю заповнена машинами та свідками на чолі з молодятами. Працівники РАЦСу мають уже роками відшліфований досвід і обов’язково враховують віросповідання молодих, їхні сімейні звичаї та обряди. Щоб об’єднати все це, кожна реєстрація має і свою урочистість, і свій сценарій. Помітила, молоді вінчаються у церкві радше віддаючи данину моді, а це, на жаль, не зміцнює шлюбу. Незважаючи на те, що багато подружніх пар мають для сімейного життя майже все — від цінних подарунків і дорогих путівок аж до квартир та автомобілів, — навіть це нерідко не допомагає їм знайти спільну мову, досягти порозуміння, бути терплячими. І як наслідок — уже через півроку-рік вони приходять із заявами на розлучення. Зараз процедура розлучень, окрім тих, які реєструються “за взаємною згодою при відсутності неповнолітніх дітей”, а таких з початку року було 18, вирішується через суд. Згідно із судовими рішеннями, з січня було 123 справи про розлучення.
Спадає динаміка одруження неповнолітніх. Навіть після пред’явлення довідки про вагітність зараз РАЦС без рішення суду проводити реєстрацію не має права.
Окрім вищеперерахованих послуг, РАЦС видає й довідки про стан сім’ї для реєстрації шлюбу за кордоном: таких видано 46. Вносять також зміни до актових записів у зв’язку з усиновленням, визнанням батьківства та виправленнями. Важливим фактом є те, що з січня 2004 року вже не дозволяється зміна в графі “по батькові”. За неповні п’ять місяців видано 570 повторних свідоцтв про народження через втрату, для обміну у зв’язку з виїздом за кордон, зміни імені тощо.
Попри те, що процес роботи комп’ютеризований, приміщення обладнані та вмебльовані і цього року міськвиконком завершив ремонт будівлі РАЦСу та прилеглої території, працівники мріють про більше приміщення. Бо за наявних умов не можна відрегулювати роботу так, щоб ті громадяни, котрі приходять з приємними місіями, не зіштовхувалися з тими, в кого менш радісні життєві обставини. А сюди йдуть щодня, щогодини, бо це — життя, це будні не лише наші, а й тих, хто приймає наші заяви для того, щоб узаконити акт громадянського стану, зафіксувати все, що робиться у наших сім’ях.
