Нині Ужгород більше скидається на середньовічне азійське місто, ніж на обласний європейський центр
Як на мене, ужгородця, всі люди поділяються на автомобілістів і пішоходів. Перші — це ті, які в будь-яку погоду переміщуються розбитими брудними вулицями міста у фешенебельних і не дуже автомобілях, напружуючи до критичного рівня свій зір, верхні та нижні кінцівки, повністю оголюючи свій внутрішній нерв. І боронь, Боже, доторкнутися до фібр цього нерву — вершки «лексикону», а то й верхня напружена кінцівка зваляться на твою голову. Другі — це ті, що колись рухалися по тротуарах міста, були спокійними та розслабленими.
Старше покоління ужгородців пам`ятає, що таке тротуар, а для молоді наведу роз`яснення «Тлумачного словника В. Даля». Цитую: «Тротуар - це пішохідна доріжка із кам`яних плит, асфальту, до-шок і т. п., розміщена по обидві сторони вулиці і піднята над її проїжджою частиною». Коли тротуари в Ужгороді зникли і пішоходи перестали бути стриманими та розважливими, інколи між автомобілістами та пішоходами виникає взаємна неприязнь. І це зрозуміло: одні завжди в до блиску начищених черевиках, інші в мокрих та брудних шкарпетках.
Щоб розібратися у цьому «конфлікті цивілізації», редакція газети скерувала мене на вулиці обласного центру.
Згадав, що Ужгород - європейське місто, вірніше - знаходиться в центрі Європи, однак до європейських стандартів трішки недотягує. Згадав, та й вирішив пройтися центром міста, щоб, так би мовити, в повному обсязі відчути себе в самому серці Європи...
Вулиця Швабська одразу ж звела всі мої устремління в Європу нанівець. Бруд і калюжі, вибоїни, автомобільні пробки повністю нівелювали моє уявлення про європейський пріоритет. Проте, злорадіючи, заспокоїв себе: я -пішохід, і вибоїни на проїжджій частині мене обходити не повинні. Як повноправний учасник дорожнього руху, почав шукати тротуар. Але... не знайшов. Щоправда, деякі залишки цього прояву містобудування виходять на поверхню з-під бруду, інші фрагменти колишнього тротуару канули в грунт і потребують розкопок та детального вивчення вітчизняних археологів. Тротуар в Ужгороді - раритет, панове! А те, по чому ви кожного дня ходите, називається тортуаром -від слова тортури.
Прямуючи Швабською в Європу, обходячи бруд, стихійні сміттєзвалища, ями наповнені багнюкою, дуже пошкодував, що не взув гумові чоботи чи калоші. Але, глянувши на свої брудні черевики, запишався: дивіться, заздріть, я - пішохід! Враз на обрії з`явився 5-6-метровий шматок тротуару, що зберігся до наших часів, а далі - шедевр архітектурного зодчества в стилі авангарду. Це викладений декоративною тротуарною плиткою майданчик перед «крутим» магазином. Двадцять кроків багнюки - й знову «шедевр» з іншої бруківки, ширший та значно вищий за попередника. А далі йти зовсім розхотілося; тротуар повністю зник, а крокувати через водні перепони затиснутому між припаркованими на узбіччі автомобілями та транспортом, що рухається вулицею, неможливо. Повернувся та попрямував у Європу Мукачівською вулицею. Там я позаздрив автомобілістам, що проїжджали по більш-менш пристойному дорожному полотні, пострибав через багнюку з «раритетів» на «шедеври» й прийняв рішення не йти в Європу, а завітати до міської влади за роз`ясненнями та коментарями.
Тут, однак, на мене не чекали. Начальник відділу технічного нагляду за благоустроєм Ужгородської міської ради пан Олександр Волосинович почав категорично відмовлятися від будь-яких коментарів, мотивуючи своє небажання спілкуватися з журналістом вказівкою зверху. Довелося нагадати пану начальнику положення Законів України «Про пресу» та «Про інформацію», а також поскаржитися йому на необхідність відпрацювання обіцяного гонорару. Важко сказати, що на нього вплинуло більше: кримінальна відповідальність за порушення законів чи турбота про мій особистий бюджет. Але пан Олександр погодився дати деяку інформацію для «об`єктивної та неупередженої» публікації.
Так ось, пан Олександр вважає, що катастрофічний стан ужгородських тротуарів зумовлений двома основними чинниками: недостатнім фінансуванням та недосконалістю комунальної політики в місті. У 2007 році на благоустрій Ужгорода з різних джерел виділено майже 5 млн. грн., за щорічної потреби 12-13 мільйонів гривень. Це на проведення всього комплексу з благоустрою, що, окрім ремонту тротуарів, передбачає також заходи з озеленення міста, установку і ремонт світлофорів, освітлення вулиць тощо. На ремонт тротуарів, а саме на проспекті Свободи, в 2007 році виділено 1300 тис. гривень, але ці кошти не освоєні. Серед причин пан Волосинович назвав складність проведення тендерних процедур і те, що гроші надійшли занадто пізно. Начальник відділу технічного нагляду за благоустроєм відзначив також складність збереження та ремонту тротуарів у зв`язку з тим, що приватні забудовники й утримувачі споруд не завжди погоджують із відповідними службами міста роботи з утримання при-будинкових територій, до яких вони чомусь віднесли й тротуари. Інша причина, яка заважає утримувати належним чином тротуари, -це значна сітка комунікацій, часті аварії, які призводять до їх руйнування. Окрім того, 0. Во-лосинович наголосив, що протистояння, яке існує між міською та обласною владами, негативно впливає на соціально-економічний розвиток Ужгорода та на розвиток комунальної інфраструктури.
