Винними є ті журналісти, які поширюють вигадки
Стало дуже модно писати про Вертеп – село в Хустському районі. За останні роки в мас-медійному просторі про нього з’явилися десятки газетних публікацій, теле- і радіосюжетів. На жаль, їхні автори не завжди завдають собі клопоту перевіряти інформацію, яка потім безперешкодно гуляє в Інтернеті, вводячи в оману. Тож і вирішив спростувати «факти», які відверто висмоктані з пальця.
Наприклад, із «різдвяного» репортажу ТСН «На Закарпатті 400 людей живуть у Вертепі» дізнаємося, начебто у селі «150 будинків і 400 жителів». Тут же наводиться й інше твердження: «за радянських часів Вертеп перейменували на Романівку. Втім, нова назва не прижилася – у 60-их знову повернули стару».
Адреса цього сюжету в Інтернеті – http://tsn.ua/ukrayina/na-zakarpatti-400-lyudey-zhivut-u-vertepi.html).
Цими днями мені довелося побувати у відрядженні в Вертепі. З’ясував, що наш брат журналіст не в усьому звик докопуватися до правди. Одна з неправд – жителями Вертепа є не 400, а 465 осіб. У селі не 150 будинків, а 163 дворогосподарства, у тому числі 62 на вулиці Коцюбинського (з них 4 нежилі), 39 – на Франка, 58 – на Садовій.
Щодо назви села, то Романівкою Вертеп, справді, був, але в зовсім інший період. Він жив із цією назвою не в 50-60-их, а одразу після приходу в край радянської влади. Назва діяла по 1947 рік, після чого повернули попередню.
А от у матеріалі відомого місцевого журналіста перекручено важливу дату з релігійного життя. Твердження, що кам’яну церкву в Вертепі звели в 1935 році взято … зі стелі.
Голова Рокосівської сільської ради Павла Джуга спростовує: церкву почали будувати в 1865 році в добу греко-католицького єпископа Іоанна Пастелія. Керував будівництвом, яке завершили аж через двадцять років, священик Іван Фенцик. Псля другої світової війни ця церква з відомих причин стала православною, залишається такою й сьогодні.
Цікаво, що церква, яка знаходиться у центрі Вертепа (на фото), адміністративно належить до села Широке. Колись воно було одним цілим із Вертепом, а також із нині перейменованим селом Заболотне. Вони тепер входять відповідно до Виноградівського, Хустського та Іршавського районів, а до радянських адміністративних змін утворювали одне велике село під назвою Вишній Шард.
І, нарешті, ось як вивернулося твердження одного з авторів, начебто «у селі є 40 довгожителів». Насправді у Вертепі є менше десятка таких, котрим за 80 років. Найстаріша в селі – Гафія Андріївна Ліхтей, якій 13 травня виповниться 98 років (на фото).
На завершення – кілька статистичних відомостей. У 2010 році в цьому селі народилося восьмеро, а померло четверо осіб. У селі діє початкова школа. В неповну середню і середню школи діти ходять до сусіднього Широкого.
Підтвердився факт, що в Вертепі на Різвдо завзято колядують (на фото). У цьому, на щастя, ніхто не помилився.
Про народну пісню, яка тут ще живе, багато розповіла б двадцятирічна Оксана Скорондюк: вона мало не кожних два дні співає разом із троїстими музиками по весіллях. Найбільше гурт запрошують на Іршавщину – у Малий і Великий Раковець, Ільницю.
