«Друга Швейцарія» — Закарпаття має задавнену болячку. У вигляді хімічних засобів захисту рослин. Їх, заборонених і непридатних до використання, ще з колгоспно-радгоспних часів на Закарпатті понад 350 тонн. 2006 року ця проблема була розглянута на спільному розширеному засіданні колегій Закарпатської облдержадміністрації та Мінприроди України. Таким чином, область стала першою в державі, де почалася реалізація пілотного проекту із вивезення подібних хімічних засобів за межі країни.
— Почали з того, що на всій території краю провели інвентаризацію пестицидів, — каже нинішній начальник Державної екологічної інспекції в Закарпатській області Михайло Садоха, який тоді очолював обласне управління охорони навколишнього природного середовища. — Їх виявилося набагато більше, ніж вважалося доти. Сказати, що умови зберігання були незадовільними, — не сказати нічого. Тільки на території Хустського агрокомплексу забруднено понад півтори сотні тонн грунту. Отруту треба було хоча б контейнеризувати. Для цього Держфонд охорони навколишнього природного середовища виділив 200 тисяч гривень. Проте контейнери — тара тимчасова. Тим більше, що за тривалі роки такого зберігання ця «хімія», перемішавшись, перетворилася на невідому, але не менш небезпечну речовину. Її належало не лише зібрати, але й утилізувати.
— За цю роботу, — розповідає нинішній начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області Андрій Погорєлов (на знімку), — взялося ТОВ «Науково-виробниче товариство «Динаміка» із Запоріжжя. На підставі результатів відкритих торгів між Мінприроди України та «Динамікою» укладено договір про закупівлю послуг на проведення робіт з екологічно чистого збирання, перевезення, зберігання та знешкодження непридатних або заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин. За підсумками тендеру утилізацію цих речовин проводить німецька фірма «AVG» з Гамбурга. 20 листопада із Закарпаття до Німеччини вирушили перші два спецфургони. Ними відправлено 34, 5 тонни цих горезвісних пестицидів. Відтак було завантажено ще два фургони. В такий спосіб Закарпаття вже позбулося 70 тонн отрутохімікатів. Процес вивезення триває.
Автор цих рядків дозволить собі далеко не ліричний відступ. Стосовно не менш одіозної, та більш загадкової речовини під назвою премікс. Читачам «Голосу України» вона відома із циклу публікацій «Преміксова карусель» за 11 жовтня 2005 року, «Речовий доказ вагою в тисячу тонн» за 18 лютого, «Хто поставить крапку?» за 21 червня та «Про премікси і паводки» за 13 жовтня 2006 року. Особливо корисно буде привернути увагу до цих публікацій тих високопосадовців незалежної України, котрі свого часу безапеляційно віднесли премікс до першого класу небезпеки і мали зреагувати на убезпечення людей від цієї суміші блискавично, а вже четвертий рік не знають, як з нею чинити. Щоправда, 656 тонн преміксу завантажили в 24 вагони, 460 тонн — у металеві контейнери. На ці роботи Державний фонд охорони навколишнього природного середовища виділив 1 мільйон 842 тисячі гривень. Проте вагони вже давно стали такими собі складами на колесах, що стоять на території ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» та в депо станції «Боржава». А залізниця тим часом за простої виставляє мільйонні рахунки. І знаєте, кому? Ні, не тим, хто ввозив премікс чи був причетним до цього. Рахунки адресують... Мінприроди України. Ніби міністерство — власник цієї й досі загадкової речовини. А загадкової тому, що органи прокуратури, які ще 30 березня 2005 року порушили кримінальну справу за фактами забруднення цими речовинами земель та атмосферного повітря, справу до логічного завершення так і не довели й тримали тисячу з гаком тонн преміксу як речовий доказ. Попри те, що, за висновками науковців Інституту гігієни й медичної екології ім. Марзеєва АМН України, ця речовина була віднесена до першого класу небезпеки, а отже, потребує спеціального поводження. Керівництво області відтоді відправило десятки листів і телеграм у всі найвищі інстанції держави та Генеральній прокуратурі України. Було створено міжвідомчу державну комісію. До неї ввійшли високопосадовці з уряду, Міністерства охорони здоров`я, Держмитслужби, СБУ, Генпрокуратури, Держкому України з земельних ресурсів, Міністерства закордонних справ, Міністерства внутрішніх справ України та інших міністерств і відомств. Тодішній заступник Генерального прокурора О. Медведько, ще раз пославшись на попередній висновок Інституту гігієни та медичної екології імені О. Марзеєва, повідомив закарпатську владу, що «в даний час призначена і проводиться комплексна хіміко-екологічна експертиза для визначення хімічного складу зазначеної речовини премікс та заподіяної шкоди навколишньому середовищу. Особи, винні у ввезенні на територію України речовини премікс та забрудненні навколишнього середовища внаслідок порушення санітарних правил, встановлюються та будуть притягнуті у встановленому порядку до відповідальності...»
До справи у рамках своєї компетенції підключилося й управління СБУ в Закарпатській області. За словами т. в. о. начальника управління Богдана Тиводара, було призначено хіміко-екологічну експертизу в Інституті екогігієни і токсикології імені Медведя. Там премікс задекларували як «мінеральну речовину в технологіях виготовлення систем гальмування». І далі: «Можливо припустити, враховуючи наявність великої кількості металічних ошурок та хімічних речовин, що речовина премікс належить до промислових відходів. Більш точна відповідь може бути отримана при залученні матеріалознавчої експертизи».
— Було призначено й комплексну матеріалознавчу експертизу в Українському науково-дослідному інституті екологічних проблем, яка зможе дати відповіді на ці питання, — веде далі начальник слідчого відділу управління Антон Дурневич. — Із 2005 року з нашої ініціативи питання впливу цієї речовини на довкілля та здоров`я людей досліджується санепідемстанцією та управлінням охорони здоров`я. Нас інформують, що шкідливого впливу в місцях зберігання цієї речовини не зафіксовано. Радіоактивний фон удесятеро нижчий за допустимий. Динаміка захворювань стабільна. Анотації про хід досліджень згаданий інститут надає нам щомісяця. Оскільки робота ця досить об`ємна, мусимо чекати остаточних результатів. Тільки тоді матимемо правові підстави для висновків, що це воно таке, той премікс: відходи чи вторинна сировина. Але так чи інакше, сам факт їх ввезення — справа протиправна, бо робилося це без ліцензії та спеціальних дозволів окремо для кожної складової речовини. Розуміючи, що історія ця — причина соціальної напруги, і її треба зняти якнайшвидше, мусимо чекати остаточних висновків науковців. Водночас хотілося б застерегти населення ось від чого. Оскільки частина преміксу затарена в металеві бочки, дехто, прагнучи використати їх для господарських потреб, висипає вміст на місці зберігання й доставляє порожні бочки на власні подвір`я. Навіть попри те, що на ґаздівстві вони не знадобляться, бо, як цього вимагають умови зберігання, тара — з дірками. На придбання іншої треба знову витрачати кошти.
Тим часом Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області нещодавно уклало договір із ТОВ «Динаміка» на проведення робіт з контейнеризації речовини премікс, яка зберігається на відкритих площах. 30 тонн спеціалісти вже зібрали у 180 бочок. Вартість виконання таких робіт становить 4000 гривень за 1 тонну. Як повідомив начальник держуправління Андрій Погорєлов, у кінці минулого року контейнеризували ще 50 тонн преміксу.
А що робити з ним далі? І з тим, що у вагонах, і з тим, що в контейнерах? Питання й досі залишається відкритим.
