Спочатку ми боролись за незалежність. Тобто швидше з примарою, що її хтось і якось відбере. Потім виживали. Останніми роками масовою стала дискусія, що причина більшості наших бід і нездійсненного звитяжного поступу вперед — відсутність національної ідеї, об`єднуючого начала, яке б консолідувало націю. У пошуках "формули щастя" з`явилася й ідея об`єднання мудрих людей з усіх куточків країни для вирішення комплексу проблем держави та регіонів.
Спочатку ми боролись за незалежність. Тобто швидше з примарою, що її хтось і якось відбере. Потім виживали. Останніми роками масовою стала дискусія, що причина більшості наших бід і нездійсненного звитяжного поступу вперед — відсутність національної ідеї, об`єднуючого начала, яке б консолідувало націю. У пошуках "формули щастя" з`явилася й ідея об`єднання мудрих людей з усіх куточків країни для вирішення комплексу проблем держави та регіонів.
Ідея знайшла відображення у прийнятому в грудні 2005-го законі "Про стимулювання розвитку регіонів". На виконання цього закону Кабмін за часів керівництва Юрія Єханурова розробив новий інструмент — Угоду щодо регіонального розвитку між областями та урядом України. Основна умова укладання Угоди — наявність стратегії розвитку регіону. Вже в останні свої дні, 21 липня минулого року, уряд Єханурова видав постанову, яка зобов`язувала обласні адміністрації протягом трьох місяців розробити проекти регіональних стратегій розвитку до 2015 року і подати їх на розгляд місцевих рад.
Скрупульозний та небайдужий підхід до виконання, залучення експертів та науковців трохи затягнув справу і в нашій області Регіональну стратегію подали на затвердження депутатам облради напередодні Нового року. Спробуємо переглянути документ і ми.
Такого документу ще не було
Оскільки розподіл бюджетних коштів проводиться за програмно-цільовим методом, то існує чимало державних та регіональних програм, які передбачають як розвивати ту чи іншу галузь, сферу життя та економіки впродовж кількох найближчих років. Щороку затверджується і річна програма соціально-економічного розвитку області. Але якщо в останній, на основі аналізу існуючого стану, визначаються конкретні цілі та дії, якими їх можна досягти, то Регіональна стратегія визначає концептуально потенціал регіону, сильні та слабкі сторони, можливі зовнішні та внутрішні фактори впливу, що потрібно досягти і за рахунок чого це можна зробити. При цьому обов`язково враховує і галузеві, і річні та середньострокові програми.
Якщо порівнювати образно, то йдеться про те, що потрібно жити не лише планами на день нинішній та завтрашній, дбати що робити і їсти нині, а думати про перспективу і майбутнє, у тому числі дітей. Галузеві програми — це як план, скажімо, як робити ремонт у помешканні: звідки і скільки взяти для цього грошей, які матеріали використати, що за чим виконувати. Річні соціально-економічні програми можна порівняти з планом дій людини на найближчий час — що коли робити, як витрачати майбутню зарплату. А Регіональна стратегія — це як докладний аналіз задатків та можливостей, які має людина і планування усього подальшого життя. При цьому людина знає основне, чого хоче досягти, яку здобути освіту, як професійно та особистісно себе реалізувати, почуватися комфортно у суспільстві, визначає, що для цього потрібно саме від неї та оточуючих.
Голова облдержадміністрації Олег Гаваші, коментуючи прийняття Стратегії, зазначив, що нарешті маємо програмний документ, який задає орієнтири як жити, що робити, аби гармонійно розвивати наш край в інтересах кожної людини і громади в цілому. Вона розроблена не раптом – це продовження системної роботи, яка велася на рівні держави і області багато років. У Регіональній Стратегії узагальнено напрацювання щодо пріоритетних напрямків розвитку, галузевих програм, щорічних програм соціально-економічного розвитку, завдання, сформульовані у Концепції сталого розвитку Закарпаття. Це велика колективна праця науковців, спеціалістів управлінь та відділів, колишніх керівників області, громадських організацій та експертів і навіть міжнародний досвід через українсько-канадський проект «Регіональне врядування та розвиток». Крім того, на основі бачення що нам треба робити і як, укладатимуться угоди, взаємини з центральною владою, поводитиметься фінансування з бюджетів різного рівня – державного, обласного, місцевих, з міжнародних та бізнесових проектів. Це можна назвати філософією бачення нашого майбутнього, що маємо нині, чого і як збираємось досягти.
З миру по думці
Науковці-розробники Регіональної стратегії підбиралися через тендер, який відбувся ще у січні минулого року. Його виграв Інститут регіональних досліджень Національної Академії наук (Львів). До складу координаційної ради з підготовки проекту увійшли керівники області, декан економічного факультету УжНУ, голова Асоціації народних депутатів Закарпаття, науковці, координатори проекту з регіонального врядування та розвитку Канада-Україна, керівники міст і районів.
Чим багаті
Аби знати, що і як планувати — треба знати що маємо, чим пишатися, чого остерігатися. В документі докладно проаналізовано природно-ресурсний, людський, рекреаційно-туристичний, економічний, сільськогосподарський, науково-технічний потенціал, стан навколишнього середовища та рівень техногенної безпеки, місце Закарпаття серед інших областей України тощо. Визначено сильні сторони, слабкі, потенційні можливості та загрози. Щодо останнього, окремо визначено рівень небезпечності за п`ятибальною шкалою. Скажімо, серед переваг людського потенціалу Закарпаття названо: високий індекс людського розвитку, збереження природного приросту населення, висока мобільність та адаптивність людей, толерантність, багатство культурної спадщини, наявність значних трудових ресурсів. Проте найбільш уразливі сторони — у різних районах дуже різниться рівень освіти, кваліфікація працівників. Закарпатці, у тому числі й за історично звичкою, масово виїздять на заробітки або ж працюють у тіньовому (стосовно зарплат та прибутків) секторі.
За бальною шкалою до найбільш гострих проблем області належать аварійний стан водопостачання та водовідведення, недосконала законодавча база ринку земель, незадовільний розвиток транспортної та комунальної інфраструктури, смітники, відсутність генеральних планів розвитку.
До чого прагнемо
Стратегія розвитку визначає 5 основних, стратегічних цілей:
— розвиток людини та підвищення соціальних стандартів життя. Досягається через так звані операційні цілі — забезпечення доступу та високоякісної освіти протягом усього життя; підвищення тривалості життя та доступу до високих стандартів медичної допомоги; формування здорового способу життя; підвищення культури та збереження історико-культурної спадщини; забезпечення соціальної підтримки вразливих верст населення та формування нової якості суспільних послуг;
— формування конкурентоспроможної економіки. Через — ефективність, впровадження енерго- та ресурсозбереження; підвищення інноваційного рівня; впровадження стандартів якості продукції; створення умов для розвитку підприємництва;
— поглиблення транскордонної співпраці. Через — розвиток прикордонної інфраструктури, співпраці між громадами країн-сусідів; розвиток комунікаційної та транспортної мереж; інвестиційні проекти;
— розвиток туризму та рекреації. Через — впровадження нових технологій у цих послугах; розвиток інфраструктури — якісні дороги, зв`язок, побутові послуги; рекламування наших послуг і можливостей;
— просторова гармонія та охорона довкілля. Через — вирівнювання диспропорцій між територіями; поєднання виробництва та соціальної інфраструктури; покращення екологічної безпеки.
Кожна з операційних цілей докладно деталізується, при цьому передбачено, наприклад, застосування таких нових підходів як кластерні моделі, інвестиційні парки тощо.
На що сподіваємось
Реалізовувати стратегію передбачається у два етапи. Протягом першого — у цьому та наступному роках — укласти угоду з Кабміном, врахувати додаткові цікаві пропозиції, розробити першочергові заходи, запровадити механізм моніторингу. На другому етапі (2009-2015 рр.), який поки що бачиться у більш загальних рисах, заплановане повинно реалізовуватись, депресивність окремих територій (насамперед у гірських районах) має бути подолана.
Якщо все складеться як планується, стратегія не залишиться лише благими намірами, а буде підкріплена конкретними рішеннями, а головне — фінансами, то її реалізація мала б дати дуже важливі результати. Зокрема, ліквідувати ситуацію, коли мешканці депресивних територій мають меншу зарплату, обмежений доступ до якісних освітніх, медичних, культурних послуг. Підвищити рівень життя людей, сформувати значний прошарок середнього класу. Щорічне збільшення кількості інвестицій передбачається на рівні 10-12%, зростання валового регіонального продукту на 8-10%. За цей час Закарпаття мало б набути імідж міжнародного туристичного центру та зручного транспортного коридору Європи.
Суворі критерії оцінки
Немалий перелік усього, що потрібно для реалізації Стратегії. Залежить це не лише від дій чи рішень в області, а й від законодавчого та фінансового державного забезпечення і навіть міжнародних факторів. Передбачено можливий вплив таких факторів, як ріст цін на енергоносії, вступ України до СОТ, зміна моделі економічної взаємодії і повноважень між центром та регіонами, вплив розвитку транспортних комунікацій тощо.
Моніторинг втілення Стратегії, тобто чи не лишиться вона ще одним документом, який розробили і поклали на полицю, мали б здійснювати і керівники влади, й науковці, й незалежні експерти, громадські організації і, найважливіше – кожен з нас. Серед факторів, за якими передбачається оцінювати виконання Стратегії – тривалість життя, рівень освіти, рівень достатку, частка інноваційної продукції, конкурентоздатність економіки, забезпеченість населення житлом, чистота довкілля та багато інших.
І ще трошки образності…
Плани рідко збуваються у форматі один до одного — реальність буває дещо кращою або трохи гіршою — час, обставини вносять свої корективи. Так само і Регіональна стратегія розвитку Закарпаття є не догмою, а живим організмом, який має наповнитися конкретними планами, проектами, діями і результатами.
Лариса ПОДОЛЯК
«Старий Замок «Паланок»
